Знаходження відбувається через посилання
Google повідомляє, що переважна більшість нових сторінок, які він знаходить щодня, надходить із посилань. Сторінка, на яку ніщо не веде, спирається лише на карту сайту — а це значно слабше представлення: запис у карті, на відміну від посилання, не несе жодного контексту про те, для чого сторінка існує.
Саме ця різниця пояснює, чому внутрішні посилання — не оптимізація, яку накладають потім. Це механізм, завдяки якому сайт узагалі знаходять, і єдина частина здобуття посилань, що не потребує нічийого дозволу. Ви не вирішуєте, хто посилається на вас іззовні; ви цілком вирішуєте, як пов'язані ваші власні сторінки.
Текст посилання — це опис
Текст посилання каже читачам і пошуковим системам, чого очікувати з іншого боку. «Читати далі» не описує нічого, а «натисніть тут» — ще менше. Коротка фраза, що називає тему призначення, описує його обом аудиторіям водночас і не коштує жодного зайвого слова.
Спокусі переоптимізувати тут варто опиратися. Текст посилання, що повторює точнісінько ту саму фразу в кожному посиланні на сторінку, читається як виготовлений, а не написаний; природний варіант — змінні формулювання, які все одно називають тему — це водночас краща проза і кращий сигнал. Пишіть посилання так, як промовили б його вголос.
| Текст посилання | Що він повідомляє |
|---|---|
| Читати далі | Нічого про призначення |
| Натисніть тут | Нічого, плюс припущення про пристрій |
| цей посібник | Що щось є посібником, і не більше |
| як працюють зворотні посилання hreflang | Тему, глибину і причину клікнути |
Глибина і напрямок
Практична вимога Google простіша, ніж формула глибини кліків: кожна важлива сторінка повинна мати принаймні одне посилання з іншої сторінки, яке Google може просканувати. Важкодоступні сторінки також легше випадково втратити, а користувачам важче знайти.
Посилання вперед із центрів на сторінки з корисною інформацією та назад, де це полегшує навігацію. Контекстні посилання є цінними, оскільки описовий прив’язний текст і навколишня копія пояснюють, чому призначення має значення; Навігація по всьому сайту може бути корисною, якщо вона справді допомагає людям пересуватися сайтом.
- Випишіть сторінки, які справді важать — ті, що заслуговують на трафік.
- Для кожної подивіться, скільки кліків відділяє її від головної.
- Де це число велике, запитайте, яка наявна сторінка мала б на неї посилатися.
- Додайте посилання в текст, із формулюванням, що називає тему.
- Перевірте, чи існує й зворотний напрямок, щоб пара була зв'язана в обидва боки.
Де внутрішні посилання тихо ламаються
У більшості сайтів немає проблеми зі стратегією посилань. У них є невелика кількість конкретних дефектів, що назбиралися без чийогось рішення.
| Дефект | Наслідок |
|---|---|
| Посилання лише в головній навігації | Кожна сторінка дістає те саме загальне ставлення |
| Внутрішні посилання, що йдуть через перенаправлення | Змарноване сканування і розведений сигнал |
| Посилання на неканонічні варіанти | Сигнали, поділені між адресами, які мали б бути однією |
| nofollow на власні сторінки | Ви відмовляєте в поруці сторінкам, якими керуєте |
| Посторінкова навігація, що ховає глибокі записи | За другою сторінкою все стає недосяжним |
Посилання як опис вашого сайту
Форма ваших внутрішніх посилань — це аргумент про те, про що ваш сайт. Сторінку, на яку веде двадцять посилань із доречних контекстів, раз по раз описують як важливу для цієї теми. Сторінку з одним посиланням із підвалу описують як думку навздогін — бо саме нею вона і є.
Тому ж посилання найкраще працюють тоді, коли йдуть услід за змістом, а не попереду нього. Рішення «цій сторінці потрібно п'ятнадцять внутрішніх посилань» породжує п'ятнадцять вимушених речень. Написати сторінку як слід і посилатися там, де читач справді захотів би іншої сторінки, породжує менше посилань, кожне з яких щось означає — а кількість ніколи й не була метою.